Опрацювання проекту Закону «Про адміністративний збір»

15 грудня 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, визначений як головний, провів в режимі відеоконференції п’яте засідання Робочої групи з опрацювання та підготовки до другого читання проекту Закону України «Про адміністративний збір» (реєстр. № 4380 від 16 листопада 2020 р.).

На засіданні обговорювалися пропозиції, внесені суб’єктами права законодавчої ініціативи, зокрема щодо:

• – зміни розмірів адміністративного збору;
• – порядку та способів сплати адміністративного збору;
• – оплати витрат, які не включені до адміністративного збору.

Законопроект подали до Верховної Ради України народні депутати Л.М.Білозір, Г.А.Вацак, С.А.Мінько, О.В.Герега, Д.В.Любота.

До законопроекту вже подали свої висновки:

Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу;

• – Комітет з питань бюджету;
• – Комітет з питань цифрової трансформації;
• – Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України.

Проект Закону України «Про адміністративний збір» розроблено з метою впорядкування відносин у сфері плати за надання адміністративних послуг, забезпечення прозорості цих відносин, а також для підтримання сталого та якісного надання адміністративних послуг за рахунок обґрунтованих (раціональних) розмірів адміністративного збору.

Проблема, яка потребує розв’язання, має дві сторони. Одна для держави та органів місцевого самоврядування. Інша – для споживачів адміністративних послуг, тобто для громадян і суб’єктів господарювання.

Для держави та органів місцевого самоврядування плата за надання адміністративних послуг є недостатньо компенсаційною. Особливо це стосується органів місцевого самоврядування, адже на них лягає основний тягар надання адміністративних послуг, в тому числі у порядку виконання делегованих повноважень, і забезпечення створення та функціонування центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП). Основна причина цієї проблеми полягає у тому, що за більшість адміністративних послуг передбачені недостатньо компенсаційні платежі (13,60 грн. за реєстрацію місця проживання), чи мізерні платежі (за реєстрацію шлюбу – держмито 85 копійок, «місцевий нотаріат» по 17 і 34 копійки тощо), або ж взагалі є безоплатними для споживачів (реєстрація бізнесу, землі тощо). Особливо ця проблема загострилася у контексті адміністративно-територіальної реформи, укрупнення громад і районів.

Для громадян і суб’єктів господарювання проблема полягає у тому, що плата за надання адміністративних послуг є непрозорою, що уможливлює зловживання у цій сфері. Нормативні акти досі по-різному називають платежі, які мають характер плати за адміністративні послуги («державне мито», «ліцензійний збір», «плата» тощо), а також по-різному визначають і самі розміри плати (у прожиткових мінімумах, у неоподатковуваних мінімумах; в мінімальних заробітних платах; у відсотковому вимірі тощо). При цьому Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» не переглядався з 1993 року, і пропонований законопроект у значній мірі ухвалюється на зміну цього нормативного акта.

Нерідко плата за одну адміністративну послугу складається з кількох елементів, які визначені у різних нормативних актах (наприклад, у паспортній сфері), і тут особливо бракує визначеності та прозорості. У результаті такої законодавчої невпорядкованості, а також окремих відомчих інтересів, із громадян у деяких сферах і досі стягуються сумнівні платежі. Так, у державному підприємстві «Документ» за паспортні послуги стягують по 400 грн. з особи, а пілотний проект «Шлюб за добу» дозволяє в Києві отримувати з громадян за цю адміністративну послугу від 6 тисяч до 13 тисяч гривень. При цьому у місцевий бюджет надходить лише 85 копійок державного мита.

Джерело фото: freepik.com