Щебінь та радіація: трагедія у Краматорську

26 квітня 2025 року – 39-а річниця аварії на Чорнобильській АЕС.

Вічна пам’ять тим, кого не стало внаслідок катастрофи, її наслідків і робіт з ліквідації та міцного здоров’я ліквідаторам, що нині живуть, постраждалим і свідкам трагедії!

Аварія на Чорнобильській АЄС вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, її називають найстрашнішим цивільним ядерним інцидентом у світі, вона є однією з двох аварій атомної енергетики, оцінених як 7-й рівень за шкалою INES – найбільший ступінь тяжкості за Міжнародною шкалою ядерних подій (іншою є ядерна катастрофа на АЕС-1 у префектурі Фукусіма в Японії 11 березня 2011 року).

Саме тоді все людство взнало, що таке насправді радіація, якою страшною вона може бути і до яких жахливих наслідків призводить.

Якби не аварія на Чорнобильській АЕС, можливо ніхто би і не догадався перевірити радіаційний фон звичайної квартири стандартного житлового будинку в місті Краматорську Донецької області, у якій на протязі кількох років вмирали її мешканці…

Наприкінці 70-х років минулого століття у Каранському кар’єрі, який розташований у Донецькій області і де видобували щебеневу продукцію, «загубили» джерело іонізуючого випромінювання типу «ИГИ-Ц-4» – капсулу з цезієм-137, що використовувалась у радіоізотопному рівнемірі. Почалися пошуки, керівництво підприємства попередило своїх численних замовників про втрату. До закінчення пошуків постачання щебеню припинили.

Проте, за слухами, щебінь з Каранського кар’єру призначався для будівництва об’єктів Олімпіади-80 у Москві. І коли повідомлення про втрачену ампулу с цезієм дійшло до Генерального секретаря ЦК КПРС Л.І.Брежнєва, він заборонив припиняти будівництво до завершення пошуків – Олімпіада мала відбутися будь-що. Через тиждень за вказівкою пошуки ампули припинили.

У 1980 році в Краматорську був зданий в експлуатацію житловий панельний будинок на вулиці Гвардійців-Кантемирівців (зараз будинок №7 на вулиці Марії Приймаченко). Загублена ампула розміром всього 8 на 4мм, яка випромінювала 200 рентген на годину, опинилася вмурованою в стіні четвертого поверху між квартирами 52 і 85.

У 1981 році померла 18-річна дівчина, що жила в цьому будинку, а через рік – її 16-річний брат, потім – їхня мати. У квартиру вселилася інша сім’я, у якій незабаром помер син-підліток. Хворіли та вмирали мешканці сусідніх квартир. В основному молоді люди, смертність яких виглядала явно аномальною.

Усі загиблі померли від лейкемії (білокрів’я). Лікарі пояснювали діагнози поганою спадковістю.

Звісно, що після такого по околицях міста поповзли всякі страшні чутки про будинок-вбивцю, таємниче прокляття, псування та інші жахи.

Тривогу підняв один з батьків загиблих, запідозривши, що смертельне захворювання якось пов’язане із житлом. Він став домагатися розслідування, яке провели лише 1989 року, тобто через 8 років після перших смертей.

До «поганої квартири» приїхали фахівці, які і виявили високий рівень радіоактивності в дитячій кімнаті, у суміжній квартирі за стіною та у квартирі поверхом вище.

Мешканців відселили, після чого визначили точне розташування джерела випромінювання. Вирізавши частину стіни, її доставили до Київського інституту ядерних досліджень, де ампулу витягнули. За заводським номером встановили власника ампули.

Після вилучення ампули гамма-випромінювання в будинку №7 зникло, рівень радіоактивності зрівнявся з фоновим.

Мешканці вимагали, щоб їм дали квартири в іншій оселі, але відселяти нікого не стали. Це десь на Заході люди змогли б відсудити компенсацію. А у прекрасному СРСР співробітники місцевої влади просто вибачилися та розвели руками.

Унаслідок радіоактивного опромінення за період з 1981 по 1989 роки загинуло 6 осіб (4 дітей та 2 дорослих), ще 17 осіб визнано інвалідами.

Покарання за таку фатальну помилку ніхто так і не поніс.

У 1993 році, завдяки зусиллям народного депутата України від Краматорська О.Д. Шеховцова, осіб, визнаних інвалідами, на законодавчому рівні прирівняли до постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Проте згодом відповідну поправку скасували через порушення регламенту Верховної Ради України.

Ті, хто сьогодні ностальгує за Радянським Союзом, люблять згадувати дешеву ковбасу та морозиво, але чомусь не люблять згадувати такі історії.

Більш детальніше див. за посиланнями:

• – https://www.kramatorskpost.com/дом-убийца-или-краматорский-микрочер/
• – https://vgoru.org/avtorska-kolonka/radioaktivnyj-dom-v-kramatorske
• – Радіоактивне зараження в Краматорську — Вікіпедія
• – Ковина Наталья. Чернобыль в стене панельного дома // Восточный проект, 28.04.2003.

Джерело фото: https://www.freepik.com/